The Serhii Prokofiev Severodonetsk professional

   У 2022 році вся мистецька спільнота відзначала 150-річчя від дня народження славетної українки, співачки і педагога Соломії Амвросіївни Крушельницької. До вшанування пам’яті видатної української оперної співачки, студентки коледжу класу академічного співу пропонують музичне привітання

   Вона була – довершена гармонія... Винятково сильне і приємне для вуха сопрано, вроджений акторський талант, досконале виконавське мистецтво, краса фізична і духовна. Соломію Крушельницьку досі вважають неперевершеною оперною дівою, яка перетворювала кожну виставу на неповторне мистецьке явище, на те, що означали словом «тріумф». Про неї знав весь світ. Свої особисті концерти вона завжди закінчувала українськими народними піснями.

   Життя Соломії Крушельницької варте того, щоб про нього знімати художні фільми, телесеріали, писати романи та документальні розвідки. На її долю випала велика праця, велика слава і велика любов. Вона була дуже відомою і вільною у своїх діях, але війна і обставини зробили її заручницею радянської влади. Вона завжди наголошувала, що вона українка, але в незалежній Україні не так багато встигли зробити для її пам'яті.

   Народилася 23 вересня 1872 року в сім'ї греко-католицького священника у селі Білявинці на Тернопільщині. Співати Соломія почала дуже рано й усі відзначали її виняткові здібності і дуже приємний голос. Батьки дали хорошу освіту Соломії. Крушельницька володіла 5 чи 6-ма мовами, достеменно не відомо.

   Основи музичної підготовки Соломія отримала в Тернопільській класичній гімназії, також навчалася у Тернопільській школі товариства «Приятелі музики». У центрі Тернополя тепер стоїть пам'ятник Соломії Крушельницькій.

   У 1891 році Соломія вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства. Її наставником був відомий професор Валерій Висоцький.

   Закінчивши консерваторію, восени 1893 року Крушельницька їде до Італії, де навчається співу у Фаусти Креспі, і драматичному мистецтву в професора Конті.

   У 1894 році Крушельницька тріумфально виступає у Львові, а далі здобуває гарячу прихильність поціновувачів опери у Кракові та Варшаві... Так почався шлях неперевершеної оперної виконавиці.

   У творчому доробку співачки 60 оперних партій, Соломію називають «ідеальною співачкою».

    «Її голос – сильне, соковите і дзвінке драматичне сопрано, здатний до різноманітних вокальних відтінків. Вона не женеться за голосовими ефектами, а весь свій художній інтелект переливає у глибоко відчутий нею образ героїні. Це робить її ідеальною співачкою, бо вона однаково прекрасно і співає, і грає» – так писали варшавські газети про Соломію Крушельницьку.

   Крушельницька зачарувала своїм мистецтвом провідні оперні центри світу: Мілан, Рим і Неаполь, Париж і Ніцу, Санкт-Петербург, Краків і Варшаву, Одесу і рідний для неї Львів, Нью-Йорк, Буенос-Айрес і Сантьяго.

   Врятувала прем'єру «Мадам Баттерфляй» Пуччіні. У лютому 1904 року композитор Джакомо Пуччіні в міланському театрі «Ла Скала» представив свою нову оперу «Мадам Баттерфляй». Прем'єра провалилася, оперу освистали. Пуччіні був приголомшений цією невдачею, але друзі умовили його переписати оперу і запросити на головну партію Соломію Крушельницьку.

   Соломії на той момент було всього лише 25 років. Тоді співачка вже здобула славу передусім, як виконавиця опер Вагнера. Голос, драматизм, зовнішність – усе якнайкраще підходило в ній для героїнь опер великого німецького композитора. Не дивно, що Пуччіні довго вагався перед тим, як запропонувати їй партію мадам Батерфляй. Але ще більшу нерішучість виявляла сама Крушельницька – надзвичайно вимоглива до себе актриса.

   І коли 29 травня на сцені театру «Ґранде» в Брешії відбулася прем'єра оновленої «Мадам Баттерфляй» із Крушельницькою – це був тріумф. Своїм успіхом опера багато в чому завдячувала прекрасній українській співачці. Один з тодішніх журналів писав, що Пуччіні повинен бути «безмежно вдячний іноземній виконавиці». Коли Крушельницька закінчила знамениту арію Чіо-Чіо-сан, у залі ніби знялася буря. То був справжній тріумф і композитора і співачки. Пуччіні не міг стримувати сліз хвилювання і вдячності. Артистів і самого композитора 17 разів викликали на сцену і осипали оваціями. Повернувшись додому, щасливий композитор з усією повнотою почуттів підписав свій портрет: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй. Джаккомо Пуччіні. Торре дель Лаго, 1904 р.» і підніс його Крушельницькій.

   В Італії Соломія Крушельницька познайомилася із адвокатом Чезаре Річчоні. Симпатія переросла у серйозні почуття і під час гастролей Південною Америкою пара одружилася. Весілля Соломії Крушельницької і Чезаре Річчоні відбулося 19 липня 1910 року в Буенос-Айресі. Разом вони прожили щасливих 26 років подружнього життя на батьківщині чоловіка – у містечку Віареджо, в італійській Тоскані. Подружжя переїхало туди в 1911 році. Триповерхова вілла «Саломея» із широким балконом, з якого було видно Тірренське море, і садом – дала Соломії Крушельницькій відчуття спокою і щастя. У своєму будинку оперна діва влаштовувала музичні вечори, співала українських пісень і навіть власноруч готувала українські страви. Крушельницьку впізнавали на вулиці – завжди привітну, ошатну, «високу і вродливу, з густим волоссям Валькірії».

   Після смерті чоловіка у 1936 році, Соломія Крушельницька у 1939 році поїхала в Галичину провідати рідних і тут її застала Друга світова війна. До Західної України прийшли «совєти», і велика артистка, яку знав весь світ, стала «заручницею» нової влади.

   Соломія Крушельницька ще восени 1903 року році купила у Львові будинок і володіла ним до приходу Червоної армії. Радянська влада націоналізувала помешкання артистки, залишивши їй квартиру на другому поверсі, в якій вона жила зі своєю сестрою Анною. Під час німецької окупації Львова Крушельницька бідувала та вимушена була давати приватні уроки вокалу. Після повернення радянської влади Крушельницьку взяли викладачем до Львівської державної консерваторії, але одразу почали тиснути на неї, погрожуючи «чисткою кадрів від націоналістичних елементів». Також Соломію Крушельницьку звинуватили у відсутності консерваторського диплома. Пізніше цей документ знайшли у фондах Національного музею у Львові. Соломія Крушельницька не могла виїхати з СРСР і громадянства їй теж довгий час не давали, тож вона не могла розраховувати навіть на мізерну радянську пенсію. Лише погодившись на продаж на користь СРСР їхньої із покійним чоловіком тосканської вілли, вона отримала громадянство. Посольство СРСР в Італії віллу Річчоні і Крушельницької вигідно продало, виплативши всесвітньовідомій співачці лише мізерну частину від отриманого.

   Померла Соломія Крушельницька 16 листопада 1952 року і похована на Личаківському кладовищі поруч із могилою Івана Франка.

   За життя Соломію Крушельницьку здебільшого називали Саломеєю і вона себе так називала. Це ім'я зазначене і в документі про хрещення. Одна із останніх прижиттєвих світлин, де Соломія Крушельницька зовсім сива і усміхнена, підписана її рукою: «Цьомаю сердечно всіх і вся. Ваша Саломея».

   Пам'ять про Соломію Крушельницьку живе в збережених листуваннях величної співачки з видатними постатями.

   Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові – розміщений у колишньому будинку Крушельницької, де співачка провели останні роки свого життя – нараховує у своїх фондах понад 25 тисяч експонатів. Основою експозиції Музею став архів, переданий племінницею співачки – Одаркою Бандрівською, яка присвятила своє життя збереженню пам’яті про Крушельницьку. Цінні експонати передали музею дослідники Михайло Головащенко та поет Іван Деркач. Головащенко, зокрема відшукав документи, які уточнили дату народження Соломії Крушельницької, але досі ще є питання щодо точності цієї дати. Лише у 1977 році на фасаді будинку, котрий належав Соломії Крушельницькій встановили меморіальну дошку роботи скульптора Миська на честь великої співачки. Наприкінці 80-х років розпочалися роботи по створенню музично-меморіального музею Крушельницької. І лише у 1995 році Музей набув статусу самостійної державної установи.

   У 2020 році Музею передали архів Негріти Кано де П’яцціні. Його привіз із Аргентини Юрій Іваник – чоловік внучатої племінниці співачки Марти Стернюк. У минулому архів належав найщиріший приятельці Соломії Крушельницької – аргентинській піаністці Негріті Кано де П’яцціні. Після її смерті ці матеріали передали родичам Крушельницької. Архів, зокрема, містить 50 оригінальних фотографій з історії артистичної діяльності Крушельницької та приватні фото, фотографії з італійського Віареджо, де мешкала Соломія разом зі своїм чоловіком.

   На початку вересня 2021 року директор Музею Соломії Крушельницької отримав ключі від квартири на третьому поверсі будинку, де знаходиться музей. Це помешкання після приходу радянської влади належало приватним особам. Місто викупило його для Музею за 60 тисяч доларів. Зараз приміщення прилаштовують для музейних потреб.