Сєвєродонецький фаховий коледж культури і мистецтв

    29 вересня у коледжі відбувся урок пам’яті, присвячений 85-м роковинам початку масових розстрілів у Бабиному Яру — однієї з найстрашніших трагедій в історії України та людства.

    Це був не просто урок історії. Це була зустріч із пам’яттю — болючою, важкою, але необхідною.

    Студенти, затамувавши подих, слухали розповідь про страшні події вересня 1941 року, коли в окупованому Києві нацистський режим розпочав масові розстріли мирного населення. Серед жертв були переважно євреї, а згодом у Бабиному Яру були вбиті представники різних національностей і соціальних груп, військовополонені, підпільники та інші люди, приречені окупаційним режимом на смерть.

    За кожною цифрою — людське життя. За кожною історичною датою — чиїсь долі, родини, мрії, нездійснене майбутнє.

    Особливо важливо, що під час уроку студенти не залишилися лише слухачами. Після розповіді вони вшанували пам’ять невинно загиблих хвилиною мовчання, а потім поділилися власними думками та відчуттями.

    Говорячи про Бабин Яр, молодь неминуче зверталася до сьогодення. До подій, які відбуваються в Україні зараз. До війни, що знову приносить на нашу землю біль, руйнування, загибель мирних людей і вимушене розставання з рідними. Студенти проводили паралелі між минулим і сучасністю, наголошуючи на тому, наскільки важливо пам’ятати історію, називати зло своїм іменем і не залишатися байдужими до людського болю.

    Уроки пам’яті потрібні не для того, щоб жити минулим. Вони потрібні для того, щоб не дозволити минулому повторитися.

    Бабин Яр став символом злочинів нацизму, людської трагедії та ціни байдужості. Його історія має значення далеко за межами України. Пам’ять про такі трагедії — це спільна відповідальність людства, своєрідне застереження майбутнім поколінням: життя людини, її свобода і гідність мають бути найвищою цінністю.

Пам’ятати — означає не мовчати.
Пам’ятати — означає робити висновки.
Пам’ятати — означає берегти людяність, щоб трагедії минулого ніколи не стали сценарієм майбутнього.

    Бабин Яр мовчить. Але наша пам’ять має говорити.