The Serhii Prokofiev Severodonetsk professional

   Сергій Прокоф’єв - безсумнівно, видатний композитор та особа з незвичайною долею. По праву, за даним митцем закріпився вислів: «Він геній ХХ століття», адже володіючи надзвичайними здібностями, композитор створював дивовижні твори, що й досі захоплюють слухачів всього світу.

   Народився митець в 1891 році в маєтку Сонцівка, що належало Бахмутському повіту Катеринославської губернії (сучасне село Сонцівка на Донеччині). Після смерті батька у 1910 році, Сергій Прокоф’єв більше ніколи не повернеться на свою малу Батьківщину.

   У травні 1918 року, в 27-річному віці, композитор виїхав з Російської імперії в Європу, де й прожив наступні 18 років. Цей період у житті Прокоф’єва відзначався активним концертним життям та незліченними творчими досягненням. Він здійснив декілька концертних поїздок до Сполучених Штатів Америки, Франції, Великобританії, Бельгії, Німеччини та країн СРСР.

   Досягнувши успіху за кордоном, Прокоф’єв був бажаною зіркою для концертних організацій - вони навперебій намагалися перехопити його одна в одної – вдалося узгодити шість концертів у трьох українських містах - Харкові, Києві та Одесі.

Харків, 7 березня 1927 рік

   Попри знайомість з дитячих років дороги до Харкова та багато спогадів, композитор згадує місто як «велике, брудне та некрасиве». Його перебування в готелі «Червоний»(раніше відомий як «Метрополь») також виявився не без пригод – рояль, який повинен був бути у номері композитора, так і не доставили, і Прокоф’єву довелося вправлятися у номері директора готелю.

   Згодом відбувся перший, з величезним успіхом, концерт у Харкові. Як відзначив композитор у власному щоденнику: «Театр був заповнений, рояль – досить непоганий». Після виступу його зустріли вигуки захвату й овації, театральні діячі та старі друзі.

   Попереду був другий концерт, перед яким Прокоф’єв виступив перед студентами Харківської консерваторії. Молодь була в захваті, а вже ввечері відбувся концерт, де Сергій Прокоф’єв виконав п’яту та четверту фортепіанні сонати.

   Хоча на думку самого автора програма була «безглуздою» (адже п’яту сонату ніхто не розумів, а четверта – надто повільна, аби викликати ентузіазм), уривки з опери «Любов до трьох апельсинів», та мініатюри, які виконав Прокоф’єв на завершення концерту, залишили в пам’яті публіки цей вечір ще на довгі роки.

Київ, 11 березня 1927 рік

   У березні 1927 року Сергій Прокоф’єв разом з дружиною відвідав Київ, де його чекали незабутні моменти: «Нас зустріли на вокзалі. У доволі поганому автомобілі повезли до готелю «Континенталь». На противагу Харкова – Київ дуже гарний», - пише митець у щоденнику.

   Перший день в Києві був відзначений інтерв’ю, а два наступних – успішними концертами, але особливе враження на композитора справила подія, яка відбулася у київській консерваторії. Під час іспиту молоді студенти, віком від 10 до 16 років, грали та аналізували твори Прокоф’єва. «Дуже добре, що є заклади, де так обтесують молодь» - прокоментував композитор.

Одеса, 14 березня 1927 рік

   У березні 1927 року Одесу відвідав видатний композитор Сергій Прокоф’єв, що стало справжньою подією для місцевого музичного життя. На платформі вокзалу його зустріло десяток невідомих осіб, серед яких були представники філармонії та академічної опери. Прокоф’єва охопило нерозуміння, адже він не міг визначити, з ким саме має виступати. Виявилося, що спочатку його запросила опера, але через непередбачений інтерес філармонії, опера перепродала митця за подвійною ціною.

   У вечірній час відбувся концерт в оперному театрі. Початково публіка ставилася до виступу дещо стримано, але з часом атмосфера розігрілася. Хоча реакція була менш емоційною, ніж напередодні в Києві, виступ все ж був до вподоби авдиторії.

   Спираючись на вище надані біографічні факти Сергія Сергійовича Прокоф’єва, варто відзначити, що візити митця до України відіграли значущу роль в розвитку української культури. Його творчість, виступи та взаємодія з музичними закладами та молодими музикантами стали важливим етапом для збагачення музичної історії нашої країни. Він не лише залишив незабутні враження у серцях української авдиторії, але й надихнув майбутнє покоління музикантів, розширюючи музичні горизонти митців.