Главная

   Всі ми, наші близькі і особливо наші діти, зараз переживаємо дуже важкий час. Люди просять про допомогу у виїзді, допомогу з питань поселення, гуманітарну допомогу. Але чи означає це, що, переїхавши на нове місце проживання, виїхавши із зони бойових дій, люди знаходять душевний спокій, стабільність і потребують лише матеріальної підтримки? Чи це означає, що проблеми позаду? Чи означає, що розгубленість, біль від втрати будинку, квартири (місця проживання), розрив соціальних та сімейних зав’язків зі здобуттям відносної стабільності пройдуть і розвіються самі? Психологи, які працювали з переселенцями у різних країнах, що постраждали від військових конфліктів, роблять висновки, що людям, які вижили та вціліли, війна завдає не менш небезпечних психологічних травм і ран. Постійний стрес, та біль, перенесені у зв'язку з втратами, є причиною високого рівня психосоматичних розладів серед переселенців. Страждає душа - страждає тіло.

   Психологічні травми не кровоточать, але довше гоються і сильніше болять. Як прискорити процес загоєння таких ран, як зменшити біль від втрат?

ЖИВІТЬ «ТУТ І ЗАРАЗ»

   Нове місце, нове місто, нове оточення. Блукаючи вулицями нового місця, дивлячись на людей, милуючись весною, ми згадуємо рідне місто, яке покинули, рідні та дорогі серцю будинки та двори, дитячі майданчики та школи, в яких навчалися ми та наші діти… Згадується магазин, куди ходили за випічкою, кафе, де зустрічалися з друзями. Як же хочеться повернутися туди…, хочеться нескінченно згадувати та розповідати про це.

   Нове місце, нове місто та нові люди – лише фон до наших спогадів. Люди, які залишили свої міста фізично, залишаються там психологічно. А це, безумовно, дуже ускладнює процес адаптації та значно віддаляє досягнення стану духовної стабільності.

   Насамперед потрібно прийняти той факт, що те, що сталося-сталося, і необхідно починати жити з цього самого моменту. Це складне, іноді дуже важке прийняття, не завжди приходить вчасно.

   У багатьох країнах, які зазнали військового конфлікту та бойових дій, переселенці часто, через багато років, тримають у себе ключ від будинку, якого вже давно немає, і сподіваються, що вони колись туди повернуться.

   Необхідно зрозуміти і прийняти, що раз там тривають бойові дії, можливо, потрібно тут і зараз спробувати організовувати своє життя на довгострокову перспективу. Не чекати на день, тиждень, місяць і так далі, а почати жити.

   Багато переселенців відзначають, що частіше, ніж зазвичай, у них почала проявлятися агресія. Вона може бути спрямована на себе, оточуючих, виражатися у формі пошуку винних у ситуації.

   Цілком нормальними проявами є сльози, сумний настрій. І важливо ці прояви не забороняти собі та не знецінювати. Цей час стає випробуванням і для оточуючих.

   Для набуття психологічної стабільності та якнайшвидшої адаптації на новому місці проживання переселенцям дуже важлива співпраця з волонтерськими ініціативами, не боятись просити допомоги у інших людей. І що дуже важливо, не боятися пропонувати іншим свою допомогу. Тому що, давно відомо, ніщо так не допомагає людині впоратися з бідою, як те, що вона сама допомагає комусь. Підключення до різних видів діяльності допоможе знайти нових друзів, нове коло спілкування, змінить ставлення до своєї життєвої ситуації.

   Психологи дають кілька рекомендацій про те, як адаптуватися до нових умов життя:
1. Важливо чітко усвідомити, що вам потрібна допомога, і не соромитись звертатися за нею до фахівців. Якщо ви відчуваєте занепокоєння, порушення сну, тяжкість у грудях, то не варто відкладати візит до психолога. Стрес може накопичуватися та негативно впливати на ваше здоров'я загалом.

2. Важлива підтримка близьких та друзів. Не варто залишатися віч-на-віч зі своїми проблемами. «Розмова по душам» часом має не менший терапевтичний ефект, ніж розмова з психологом.

3. Допоможе швидше і легше адаптуватися до нових умов щось, що було у вашому повсякденному житті до переїзду. Це може бути улюблений ритуал, наприклад, чашка чаю або кава вранці в кафе, похід у кіно щоп'ятниці або прогулянка парком у вихідний день.

4. І пам'ятайте, ви не самотні!Завжди є не лише фахівці, які можуть допомогти, але й такі ж переселенці, як і ви, яким, можливо, вже вдалося добре влаштуватися та «прижитися» у новому місці!

   Також у переселенців (будь-якого віку) часто спостерігається розлад адаптації. Причиною може бути стрес або поєднання стресу та розлади організму.

   Цей розлад серйозно погіршує соціальний та професійний стан.

   Виділяють наступні симптоми розладу адаптації: пригнічений настрій, смуток, тривога або занепокоєння, порушення у поведінці, відчуття неможливості продовжувати повсякденну діяльність у поточній ситуації, утруднення дихання, біль у грудях. При виявленні у себе складнощі дихання і підвищеної тривожності, можна спробувати самостійно попрацювати з проблемою. Наприклад, заплющивши очі, спробувати уявити себе в стані абсолютного спокою та безпеки: це можуть бути картини з дитинства або ще чогось, що викликає відчуття спокою та безпеки. Користуючись уявою, варто «приходити» в це «місце безпеки» щоразу, коли ви піддаєтеся травматичним спогадам.

   Крім цього, відзначаються такі ознаки, як почуття нездатності впоратися з поставленими життєвими або професійними завданнями, а також проблеми з плануванням свого майбутнього.

   Водночас у переселенців – особливо з тих місць, які найбільше постраждали від бойових дій – нерідко трапляється і посттравматичний стресовий розлад.

   Як правило, у ситуації посттравматичного синдрому є кілька варіантів того, що відбувається з людиною:

• Нездатність розслабитись. Людина постійно напружена, не може заснути, у неї нерухома міміка. Навіть коли він хоче розслабитись, у нього не виходить.

• Постійне почуття провини та гніву. Воно може виникнути через те, що людина, наприклад, когось не врятувала або спричинила поранення, смерть. Чим далі, тим більше це почуття провини зростає, зрештою починає заважати людині жити.

• Спогади про сильну травматичну подію можуть наринути раптово. Через те, що людина відчувала схожий запах, побачила схожий предмет або щось, що нагадає про цей досвід. І ці спогади відчуваються не як спогади, а живуть психікою як реальність. У цьому випадку необхідна допомога фахівця, тому що позбавлятися подібних травм дуже складно. Фахівці допомагають повернутися в ситуацію, «прожити» її наново, інтегрувати її у свій досвід та звільнити людину від впливу цієї ситуації. Краще починати із психолога. Якщо вам потрібен психотерапевт чи психіатр, він порадить таку людину.

   У такому разі допомагає нормальна взаємодопомога.

   Можна знайти через Інтернет людей, котрі потрапляли в аналогічну ситуацію. Контакт з ними, спілкування, спільне проведення часу, усвідомлення того, що ви не одні зіткнулися з цим, може серйозно допомогти.

   Бережіть себе, рідних та близьких!

   Разом – ми сила!

Практичний психолог
Буровіна Оксана

Голосов пока нет

Ми в соц. мережах

             

Оголошення

Статистика